Школяр

Обережно ГАЗ !

далаксандр — Thu, 08 Sep 2011 08:06:15 GMT

Основною причиною названих випадків є назадовільний стан димових, вентиляційних каналів, самовільне встановлення та підключення газових приладів, використання газових плит для обігріву помешкань.

ГАЗ – ЧУДОВЕ ПАЛИВО: надійне, вигідне, зручне. Але користуватися ним необхідно розумно, з великою обережністю. Порушення Правил безпеки призводить до трагічних випадків, зокрема, вибухів, пожеж, отруєння людей. Нещастя трапляються там, де споживачі залишають без нагляду працюючі апарати, вмикають несправні або саморобні прилади, вдаються до самовільного монтажу, переміщення чи ремонту газових установок, опалюють газовими плитами приміщення, несвоєчасно перевіряють і прочищають димові та вентиляційні канали.
Нагадуємо основні правила, суворе дотримання яких убереже вас від біди.
ПЕРЕД ВМИКАННЯМ ПРИЛАДІВ НЕОБХІДНО:
- відкрити кватирку;
- провітрити приміщення;
- перевірити наявність тяги у димовому і вентиляційному каналах;
- перевірити топку опалювальної печі, духової шафи;
- перевірити, чи закриті крани на газових приладах.
ПРИ РОЗПАЛЮВАННІ ПРИЛАДІВ НЕОБХІДНО:
- відкрити кран на газопроводі перед приладом або вентиль на балоні;
- піднести запалений сірник, скалку, запальничку до горілки або запальника газового приладу;
- відкрити кран потрібного запальника або горілки.
ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ ПРИЛАДІВ НЕОБХІДНО:
- закрити крани на приладах;
- закрити кран на газопроводі перед газовими приладами або вентиль на балоні.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- вмикати газові прилади та вмикати або вимикати електроприлади при появі запаху газу в приміщенні;
- користуватися газовими приладами особам, які не пройшли інструктажу з правил безпеки та дітям дошкільного віку;
- користуватися газовими приладами з відводом продуктів згоряння у димоходи, якщо відсутня або недостатня тяга;
- користуватися несправними газовими приладами;
- залишати без нагляду працюючі прилади, крім тих, що розраховані на безперервну роботу;
- привішувати на труби газопроводів мотузки для сушіння білизни та сушити білизну над працюючими газовими приладами;
- застосовувати відкритий вогонь для виявлення витоку газу;
- використовувати приміщення, де встановлені газові прилади, для сну, відпочинку;
- самовільне втручання в систему газопостачання та ремонт чи заміну газовикористовуючих приладів;
- зливати з балонів залишки зрідженого газу і зберігати їх в приміщенні.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! Роботи по усуненню витоку газу і ремонту, заміні газових приладів виконують лише спеціалісти спеціалізованого підприємства (СПГГ). Будьте пильні і вимогливі, дотримуйтесь усіх правил безпеки користування газом. Не залишайтеся байдужими, якщо ви почули запах газу у приміщенні, підвалі, на подвір”ї житлового будинку, негайно телефонуйте за телефоном 104.

ЧАС НАСТАВ Вибираємо шкільну форму

Admin — Thu, 11 Aug 2011 09:46:29 GMT

ЧАС НАСТАВ

Вибираємо шкільну форму

Шкільна форма дисциплінує і дає відчуття команди. Вона на сьогодні рекомендована для всіх шкіл країни. На жаль, мало визнаних українських виробників, які б шили одяг для школярів.

Вітчизняні виробники не можуть конкурувати з бізнесменами з Китаю та Туреччини. Чому? Через вартість швейного виробу.

Про це розповідає інженер зі стандартизації відділу державного нагляду ДП «Чернігівстандартметрологія» Віра Скакун.

Не стандарт, а СанПиН

Україна не має стандарту на шкільну форму. Але є санітарно-гігієнічні правила та норми вкладання хімічних волокон в матеріали для дитячого одягу та взуття СанПиН № 42-125-4390-87.

У ньому прописані гігієнічні вимоги до дитячого одягу, а саме чітко нормовано вміст хімічних та натуральних волокон в залежності від розміру одягу дитини.

Крім цього в Україні діє стандарт ДСТУ 4239:2003 "Матеріали та вироби текстильні шкіряні побутового призначення. Основні гігієнічні вимоги". Там регламентується допустимий рівень шкідливих речовин у матеріалах для одягу дорослих та дітей для запобігання проникнення на наші ринки продукції сумнівної якості.

Стандарт відповідає вимогам європейських екологічних стандартів Eko-Tex Standart 100 в частині показників екологічної безпеки текстильних та шкіряних матеріалів.

Є два ярлики?

Як же купити форму, яка була б була якісною, а основне - зручною та комфортною для дитини?

Перш за все при купівлі шкільного одягу батькам необхідно звернути увагу на маркування одягу, яке міститься на ярлику. А він повинен кріпитися до кожного швейного виробу.

Саме ярлик інформує споживача про якісні та інші характеристики товару та містить реквізити підприємства-виробника. На ньому подана інформація про волокнистий склад матеріалу, з якого виготовлений одяг.

Пам’ятайте, на виробі є додатковий ярлик у вигляді стрічки, який вшитий у шов виробу. Там нанесені символи по догляду за виробом. Таке маркування є гарантія того, що перед вами товар, виконаний добросовісним виробником.

Не варто купувати шкільний одяг, якщо маркувальний ярлик закріплений булавкою або просто відсутній.

Що головне?

Необхідно звернути увагу на символи догляду. Наприклад, на позначку «прасування», де має стояти два кружечки. Якщо зазначений тільки один або взагалі заборонено прасувати і прати виріб, то відмовляйтеся від цього одягу.

Значить, він синтетичний, а це не відповідає вимогам безпеки та гігієни: гігроскопічності, повітропроникності та питомого поверхневого електростатичного опору.

Тканина, з якої шиється одяг для школяра (з 32 розміру), повинна, згідно з СанПиН № 42-125-4390-87, містити натуральні волокна (вовни, бавовни):

- для блуз - не менше 30%;

- для суконь - не менше 60%;

- для костюмів - не менше 50%.

При купівлі костюму перевірте підкладку. Вона повинна містити 50% віскози та 50% капрону. Якщо підкладка синтетична, то в такому одязі не комфортно, таке відчуття, що ти в поліетиленовому мішку.

Звертаємо увагу

Обираючи одяг для школяра , уважно розгляньте його, надівши на плечики. На виробі, в якому, наприклад, багато поліефіру (синтетичного матеріалу), утворюються катишки. Це -пілінг, який в подальшому при носінні буде утворюватися все більше і псуватиме зовнішній вигляд форми, а також і школяра.

Отже, головні невідповідності, що виявляються в шкільній формі – це перевищення допустимої кількості хімічних волокон та слабка стійкість забарвленості до води та сухого тертя. Яку ж небезпеку вони несуть?

Хімія та алергія

Перевищення вмісту хімічних волокон небезпечне в першу чергу тим, що одяг втрачає гігієнічні властивості. Тобто діти втрачають комфортність при носінні та безпечність для здоров'я дитини.

Одяг, що виготовлений із матеріалу зі значним вмістом хімічних волокон, може визвати дискомфорт та алергію. Школяр же у ньому має проводити 6 - 8 годин на день.

Ще один важливий недолік – часто при виготовленні дешевих тканин використовуються неякісні барвники.

Тобто фарба може легко переходить з одягу на шкіру дитини, а це - може викликати алергію. При пранні такий виріб швидко втрачає товарний вигляд, тобто "линяє".

Отже, головна порада для батьків при виборі шкільної форми - не купуйте синтетику!

Вибирайте шкільний одяг від вітчизняних виробників, про що інформує товарний ярлик на виробі.

Портфель, рюкзак чи ранець?

Із шкільною формою розібралися, а як правильно вибрати шкільний ранець?

Коли йдете купувати ранець, рюкзак чи портфель, обов'язково візьміть із собою дитину. Вибираючи між ранцем, портфелем, рюкзаком і сумкою, найкраще зупинитись на ранці.

На відміну від портфеля, шкільний ранець не шкодить хребту. Привчає його знаходитьсь у правильному положенні, при цьому має, як правило, більшу кількість необхідних кишень.

Рюкзак також не кращий вибір для малюка, оскільки в нього м'яка спинка. Цей варіант більше підійде для старших школярів.

А сумка на одній лямці - є серйозною причиною скривлення хребта.

Ранець і вага школяра

Ранець повинен не тільки мати тверду ортопедичну спинку, але й бути виконаний з якісних матеріалів. А по-друге, купувати його потрібно обов'язково з дитиною, тому що малюку його треба буде приміряти.

Чи варто говорити про те, що ранець повинен йому подобатись. В іншому випадку небажання його носити може перенестись і на навчання в цілому.

Для збереження правильної статури школяра дуже важливі розміри та вага ранця. Його ширина не повинна перевищувати ширину плечей дитини, а висота - 30 см.

Вага разом із вмістом це - максимум 15 % від ваги школяра, а в молодших класах - 10 %.

Лямки гарного ранця звичайно мають можливість регулювання. Це важливо, бо їх доведеться підтягувати або відпускати в залежності від одягу та росту дитини.

При цьому ремені повинні бути відрегульовані так, щоб ранець знаходився строго на спині, а ніяк не нижче попереку.

Сучасні якісні ранці обов'язково мають тверду, що добре прилягає до спини ортопедичну спинку, котра дозволяє оптимально розподіляти навантаження на хребет.

З чого має бути ранець?

Вибираючи матеріал, з якого виготовлений ранець, краще зупинити свій вибір на матеріалі з водонепроникної, міцної, наприклад, нейлонової тканини. Тоді йому не страшні будь-які дощі та снігопади. До того ж у випадку забруднення його можна буде без проблем випрати.

Тому краще не купувати річ з клейонки чи шкірозамінника. Добре носяться ранці з синтетики, просоченої джинсової тканини та шкіри.

Всі шви на виробі мають бути без пропусків стібків. Кінці швів повинні бути закріплені. Шви та окантовки ранця не повинні бути грубими та врізаться в тіло дитини, що може привести до травми.

Обов'язково перевірте всі замки та блискавки, щоб вони легко закривались і відкривались.

Як перевірити міцність фарби

Що стосується кольору, то будьте обачливими. Деякі недобросовісні виробники використовують неякісну фарбу, в результаті ранець може линяти при першому дощику.

Аби визначити стійкість забарвленості - проведіть з натиском по поверхні ранця вологою світлою ганчіркою. Сліду від фарби не повинно бути – це добре. Залишилися кольорові плями – краще не купувати цей ранець.

На ременях ранця та на його кишенях зверху роблять світовідбивні смуги, завдяки яким дитина стає добре помітною на дорозі в темряві.

Якісно виготовлений ранець має необхідну кількість кишень, кожна з яких виконує певну функцію. Так мають бути відділення для пеналу, зошитів, бутербродів, води тощо.

Взуття із сертифікатом!

При виборі взуття для школяра потрібно знати, що взуття дитяче в Україні підлягає обов'язковій сертифікації. Тому, купуючи, його вимагайте сертифікат відповідності. Це є гарантом того, що вибране взуття відповідає вимогам стандартів і має бути якісним та безпечним для здоров'я дитини.
11:00 | 11.08.2011 р.
Прес-служба ДП "Чернігівстандартметрологія"

Как пойдешь за порог... (приметы)

VLAS-KOR — Sun, 24 Jul 2011 10:41:40 GMT

Как пойдешь за порог... (приметы)

Порог — часть дома, в традиционных представлениях символическая граница между домом и внешним миром, «своим» и «чужим» пространством.

В повседневной жизни с Порогом, как с пограничным и потому опасным участком, связывалось множество запретов: не разрешалось садиться или наступать на Порог, здороваться или разговаривать через него,
передавать друг другу что-либо через Порог, особенно детей.
По украинским приметам:
нельзя есть на Пороге, иначе люди будут сплетничать;
нельзя переливать через Порог воду после стирки или помои, иначе нападет куриная слепота;
запрещалось мести хату от Порога, иначе заметешь в хату «злыдней» и ее станут обходить стороной сваты;
нельзя выметать мусор через Порог, особенно беременной, иначе у нее будут трудные роды, а у ребенка — частые рвоты.

Если рубить что-нибудь на Пороге или бить по нему, то тем самым пустишь в дом ведьму и жаб, а также отдашь себя во власть лихорадок, которые живут у Порога.

Нахождение на Пороге связывалось со смертью, ср. в подблюдной песне:
«На пороге сижу, за порог гляжу».

Порог как границу дома защищали с помощью оберегов. На Русском Севере в Порог нового дома еще на этапе строительства закладывали капельку ртути или высушенную змеиную шкурку, а также прибивали к Порогу подкову или обломок косы-горбуши. Гуцулы закапывали под Порог в Юрьев день кусок железа, чтобы у тех, кто его переступит, были здоровые ноги. Русские, построив после пожара новую баню, закапывали в землю под ее порогом задушенную черную курицу.

Обратите внимание на след."обычаи":
Отправляясь в церковь крестить ребенка, украинцы и западные славяне для защиты от сглаза клали на Порог или около него горячие уголья, нож, топор либо серп. На Полтавщине младенца передавали крестной матери через лежащий на Пороге дома топор. В Житомирском р-не крестные родители переступали через нож, положенный кверху острием на Пороге. В Курской губ. новорожденного мальчика передавали крестной через Порог, чтобы он стал «хранителем дома».

До XIX в. на Украине сохранялся обычай закапывать под Порогом умерших некрещеными младенцев; это соответствовало осмыслению Порога как места, где обитают души умерших, и как границы между миром живых и миром мертвых. В Полтавской губ. мертворожденных детей закапывали под Порогом, веря, что священник окрестит его, когда переступит через Порог с крестом в руках.

При выносе гроба из дома у всех славянских народов было принято трижды ударять им по Порогу, что символизировало прощание умершего с жилищем. Так поступали, чтобы покойник больше не возвращался домой (восточные и западные славяне) или чтобы в семье больше никто не умер (южные славяне). Впрочем, в некоторых местах, наоборот, не разрешалось задевать гробом за Порог и дверные проемы. В Заонежье верили, что если такое случится, то душа покойного останется в доме и ее нелегко будет выжить.

При трудных родах роженицу трижды переводили через Порог избы, что символизировало выход ребенка из материнской утробы. В Вятской губернии новорожденного клали сначала на шубу на стол, а после несли на Порог и говорили: «Как Порог лежит тихо, спокойно и смирно, так и мой ребенок (имя) будь тихий, спокойный и здоровый» . В Заонежье женщина, возвращаясь домой после родов, переступала через младенца, положенного в избе вдоль Порога, со словами: «Как порог этот крепок, так и ты будешь крепок... Все уроки и призоры, останьтесь на Пороге, а с собой возьму здоровье».

В семейных обрядах и особенно в народной медицине с Порогом связывается идея преодоления тоски, привычки, от которой хотели избавиться, болезни и избавления от страдания. На Харьковщине ребенок-сирота в день похорон отца или матери должен был, сидя на Пороге, съесть кусок хлеба с солью, чтобы не тосковать по умершему и не испытывать страха. В Вологодской обл. от тоски спрыскивали больного водой через Порог, причем знахарка стояла снаружи, а больной — в избе. В Заонежье, чтобы отлучить ребенка от груди, мать кормила его в последний раз, сидя на Пороге или стоя, поставив ноги по обе стороны Порога.

Порог был местом совершения множества лечебных процедур и ритуалов. У русских при боли в спине или пояснице человек ложился на Порог, а последний в семье ребенок — мальчик клал ему на спину веник и легонько рубил его топором, при чем происходил обрядовый диалог: «Что сечешь?» — «Утин (болезнь) секу». — «Секи горазже, чтоб век не было» . В Вятской губ. мать «загрызала грыжу» у ребенка, сидя на Пороге; знахарка меряла на Пороге ребенка, а потом рубила на Пороге его «рев, переполох». В Архангельской обл. на Порог лечили от испуга: больного ставили на Порог, знахарка обходила его, держа в руках нож и топор, затем вонзала их в Порог; при этом говорили: «Что сечешь?» — «Испуг секу, топором зарубаю, ножом засекаю, боль и испуг унимаю».

На Пороге символически уничтожали колдунов, ведьм и другую опасность. У мораван женщина, которая подверглась влиянию колдовства, вбивала топор в Порог, этим она выкалывала чародейнице глаза и колола ее тело. Гуцулы под Рождество обходили скот с хлебом, медом и ладаном, замыкали хлев и тогда вбивали в Порог топор, чтобы замкнуть волку пасть. Словаки вбивали топор в Порог во время грозы в качестве оберега.

Сидение и стояние на Пороге как действие, противоречащее повседневной практике, широко применялось в славянской магии, в том числе связанной с нечистой силой, и могло сопровождаться иными действиями, имеющими кощунственный характер. На Русском Севере девушки гадали, сидя или стоя на Пороге бани; выходя из бани, девушка левой ногой наступала на Порог, а правой на землю и произносила слова заговора-присушки; чтобы увидеть в бане черта, заходили в нее ночью и, ступив одной ногой за Порог, снимали с шеи крест и клали его под пяту. В Заонежье считалось, что на Пасху каждый может увидеть домового и поговорить с ним: для этого следовало не пойти на заутреню, а сесть на Порог и зажечь свечу, принесенную с заутрени в Великий четверг. В Полесье хозяйка в Страстной четверг пряла особую нить до восхода солнца на Пороге, иногда раздетая донага.

Самочуствие - Сам себе диагност

VLAS-KOR — Wed, 29 Jun 2011 08:02:38 GMT

Сам себе диагност

Вообще много симптомов, на которые мы обычно не обращаем внимания или неправильно истолковываем. Вот немножко из моих загашников:

Почему-то белые крапинки на ногтях в народе называют «подарки», и считают, что раз они появились, то в течение срока пока пятнышки видны будет получен большой подарок. Радость-то какая! Но оказывается, множественные белые пятнышки на ногтях говорят о грозящем диабете. Надо срочно сдать кровь на сахар.
Если вам важно знать время заболевания, то это просто выяснить, учитывая время роста ногтя. Так примерно шесть месяцев полный цикл жизни ногтя. Если считать, что в месяц по 1-2 миллиметра, то как раз можете вычислить время появления заболевания. Цыганки так «угадывают» время психической травмы, пятна и от этого появляются.

Привычка обкусывать ногти, как и ковырянье в носу - это вовсе не «нервы», это, чаще всего, глисты.
Одышка бывает легочная и сердечная. Как отличить: при легочной голос осипший, севший. Нужно срочно приступать к разгрузке малого круга кровообращения, греть ноги в горячей воде.
Одышка с зевотой, дрожанием пальцев и слезливостью – вегетососудистая дистония.
А если одышка после соленой пищи, это признак почечной недостаточности.
Одышка в состоянии покоя – возможно, рак легких.

Как определить нет ли отслоения сетчатки глаза: отслоение всегда начинается с внутренних углов глаз. Если вы можете видеть свой кончик носа, никакого отслоения сетчатки нет.
Как определить есть ли катаракта: лист черной бумаги проколоть иглой, и сквозь эту дырочку посмотреть на лист белой бумаги. Если на белой бумаге не увидите никаких черных пятнышек и штрихов, никакой катаракты нет.

«Заеды» на уголках губ – острая нехватка железа и витаминов группы В. Достаточно поесть гематогену и попить витамины В, и через день-два от заед не останется и следа.

Потливость ладоней свидетельствует о дисфункции щитовидной железы, а если ладони немеют или шелушатся, то причиной может быть как авитаминоз, так и сахарный диабет.

Белые пятна на коже – возможно, В12 анемия. Ее лечат в онкодиспансере, или дома едят чуть ошпаренную печенку.
Склонность рисковать может говорить о зараженности токсоплазмозом. Именно токсоплазмоз поражает зоны мозга, ответственные за самосохранение.

Отсутствие синяков после ударов – возможно, рассеянный склероз, или другая причина сильного ослабления иммунитета. А вот долго не проходящий синяк по малейшему поводу – возможно, лейкемия.
Паркинсонизм – доказательство что человек не курит. Эта болезнь никогда не поражает курильщиков.

Джерело інтернет

Июль для цветовода

VLAS-KOR — Mon, 27 Jun 2011 08:00:12 GMT

Июль для цветовода

.

Выкапывание луковичных

В начале июля выкапывают тюльпаны: к этому времени листья даже поздних сортов желтеют и увядают.

Спустя неделю приходит очередь нарциссов (их выкапывают один раз в 3-4 года). Старайтесь выбрать время, когда листья и старые корни подсохли, а молодые корни еще не выросли. Одновременно с нарциссами выкапывают гиацинты.

Гиацинты и тюльпаны выкапывают ежегодно: связано это с тем, что для полного созревания луковиц тюльпанов требуется температура почвы в зоне их размещения не менее 20°С в течение 6-7 недель, для луковиц гиацинтов — не менее 25-27°С в течение 2 недель, что в условиях Нечерноземья недостижимо даже в жаркое лето.

Кроме того, луковицы тюльпанов быстро заглубляются: оставив их на 2-3 года без выкопки, потом можно просто не найти. Такие «забытые» тюльпаны легко превращаются из украшения весеннего сада в сорничающее растение.

Черенкование роз и флоксов

Начало месяца — лучшее время для черенкования роз.

Черенки нарезают из только что отцветших или полуодревесневших побегов. Хорошо приживаются черенки отдельных сортов чайно-гибридных роз, большинства сортов групп плетистых, полиантовых, миниатюрных роз и флорибунда.

Кустарниковые (парковые) розы черенками не размножают из-за их плохой приживаемости. Срезая побеги для черенкования, не забудьте, что обрезка должна быть скупой и осторожной.

Если розы не обрезают, цветкам дают полностью отцвести и лишь потом их удаляют, не трогая основных ветвей: куст будет радовать вас не менее 15-18 лет. Попробуйте совместить черенкование с санитарной обрезкой загущенных кустов, удалением растущих внутрь побегов.

Помимо роз черенкуют флоксы. Их можно размножить и листовыми черенками (пазушной почкой с листом и кусочком стебля). Если листовой черенок высадить во влажную почву в эти дни, то через три недели образуются корни.

Удобрения цветов в июле

В первой декаде июля в последний раз вносим коровяк с добавкой фосфора и калия под однолетники с продолжительным цветением: циннию, хризантему, агератум, астру, бархатцы, львиный зев и сальвию.

В первой и третьей декаде подкармливаем клубневые бегонии, многолетние георгины, розы, гладиолусы и клематисы, а в фазе бутонизации — корневищные многолетники: дельфиниум, астильбу, колокольчик, рудбекию.

В середине июля в начале распускания бутонов вносим удобрения под флоксы, а в конце месяца — под корневищные ирисы. Многолетники подкармливают дважды с интервалом в 2 недели.

Обрезка кустарников и цветов

Обрезаем декоративные деревья и кустарники, цветущие в июне: нужно ежегодно укорачивать отцветшие ветви дейции, вырезая слабые и старые ветки; удалять отцветшие соцветия чубушника и сирени, укорачивать вытянувшиеся ветки и срезать увядшие цветки солнцецвета и по мере отцветания — лапчатки и спиреи, цветение которых продолжается до осени.

Не забываем удалять пасынки у георгин и дикую поросль у привитых роз и сирени.

Деление ирисов

После окончания цветения и наступления состояния покоя у корневищных ирисов приступаем к делению растений не моложе 3 лет.

Постарайтесь высадить на новое место деленки с 7-8 листьями, они зацветут уже следующим летом. Если у деленки мало листьев, цветения придется ждать несколько (до 3) лет.

Обратите внимание на глубину посадок ирисов: верхняя граница корневища должна совпадать с поверхностью почвы. Несмотря на мелкую посадку, деленка должна прочно держаться. Листья при посадке обрезают на 2/3 их длины.

Сбор семян цветов и удаление отцветших цветов

В июле созревают семена дельфиниума, аквилегии, наперстянки, анютиных глазок, незабудки, маргаритки, сальвии, геспериса (вечерницы), мака восточного, люпина и пиретрума и их нужно собрать.

Также можно удалить закончившие вегетацию анютины глазки, незабудки и маргаритки: они теряют декоративность и, размножаясь самосевом, часто дают следующей весной мелкие невзрачные цветки.

Удалите из цветника аквилегию и люпин, если их возраст более 4-5 лет. Эти недолговечные растения с годами хуже цветут, теряют устойчивость к болезням и часто подмерзают зимой. Отдельные экземпляры маргариток с крупными соцветиями разделите и посадите на новое место.

После сбора семян подкормите многолетники фосфором и калием. Если в первую волну цветения дельфиниумов в июне соцветия были срезаны, во второй половине июля наступает вторая волна.

При срезке цветущих растений оставляйте не менее трети длины стебля, что особенно важно для лилий, цветущих в июле: луковица с низко срезанным стеблем на будущий год может не зацвести. Не забывайте удалять отцветшие цветоносы и потерявшие декоративность мак восточный, астильбу, гвоздику турецкую, люпин и аквилегию.

Колокольчик обрежьте сразу после цветения на 1/3 длины: в августе это растение снова порадует вас вторым обильным цветением, которое продолжится до первого снега. Новой волной цветов ответит на регулярную обрезку отцветших цветков лобелия.

Подготовка участков под новые посадки растений

Дни июля нужно использовать также для подготовки новых участков под посадки мелколуковичных, примул, пионов, лилий, дельфиниумов, флоксов, астильбы, лилейника и дороникума.

Под посадки используют участки, освободившиеся после деления ирисов, удаления двулетников и старых многолетников, которые, как правило, нуждаются в прополке, перекопке, внесении извести, органических и минеральных удобрений, содержащих фосфор и калий.

Следите за артериальным давлением!

Admin — Mon, 30 May 2011 19:59:54 GMT

Следите за артериальным давлением!

Чтобы предупредить развитие сердечно-сосудистых заболеваний, в первую очередь инфаркта и инсульта, а также почечной недостаточности, нужно следить за артериальным давлением, не допуская его повышения. Особенно важно это для людей, страдающих сахарным диабетом, у которых нарушения функции почек встречаются наиболее часто. Не случайно среди пациентов, из-за хронической почечной недостаточности находящихся на гемодиализе (очищении крови с помощью аппарата искусственной почки), треть – диабетики. Для них повышение давления чрезвычайно опасно. Поэтому врачи всеми способами стремятся сохранить у таких пациентов давление на нормальном уровне.

Но что такое нормальный уровень и одинаков ли он для тех, кого считают практически здоровыми, и для больных? Как свидетельствуют результаты самого крупного в Европе исследования, охватившего 4500 человек, все не так просто, сообщает Deutsche Welle.

«До этого исследования мы считали, что чем давление ниже, тем лучше», – говорит руководитель проекта профессор Герман Халлер, заведующий отделением нефрологии и гипертонии Высшей медицинской школы Ганновера. – Теперь же обнаружилось, что у пациентов, уже страдающих ишемической болезнью сердца, кровяное давление следует поддерживать на уровне 130/80 миллиметров ртутного столба – не выше, но и не ниже». Рекомендовавшийся до сих пор уровень 120/70 на почках сказывался положительно, а на сердце – отрицательно. У 18 участников исследования зарегистрированы существенные нарушения сердечного ритма, недостаточное кровоснабжение сердечной мышцы и других тканей, инфаркты миокарда.

За последние два года было проведено несколько исследований, в том числе и то, о котором сообщает Deutsche Welle. Все они дали практически идентичные результаты. Это заставило европейских медиков изменить нормативные документы.

Пересмотренные рекомендации Европейского кардиологического общества и других медицинских организаций содержат теперь пограничное значение артериального давления 130/80 мм ртутного столба. По мнению профессора Халлера, изменения коснутся не только пациентов с сахарным диабетом, но и кардиологических больных, не страдающих сахарным диабетом. В отношении их также будет рекомендовано останавливаться на показателе 130/80. В целом главный результат исследования, проводившегося под руководством профессора Халлера, сводится к тому, что оптимальное кровяное давление в ходе терапии должно определяться сугубо индивидуально, врачам следует гораздо более внимательно относиться к сопутствующим заболеваниям.

Что касается людей, которых в медицине принято называть практически здоровыми, то для них по-прежнему нормой артериального давления остаются цифры 120/60. Но и тут не все так просто: даже среди тех, у кого до 55 лет сохраняется такое давление, у 90% на протяжении оставшейся жизни разовьется гипертония.

Очень правильно поставлен вопрос о том, что такое нормальное артериальное давление, считает академик РАМН Юрий Бузиашвили, заведующий клинико-диагностическим отделением ЦНИИ сердечно-сосудистой хирургии имени Бакулева. После 40–45 лет у большинства людей за 10 лет артериальное давление возрастает на 10 единиц. Таким образом, человек, у которого в 30 лет давление было 120/60 мм ртутного столба, в возрасте 60 лет вполне может иметь давление 140/80–85, что будет являться для него нормой. «Главным и ведущим ориентиром является самочувствие, а не только цифры, которые появляются на тонометре.

Надо учитывать многие дополнительные факторы: условия, в которых производилось измерение давления, в случаях подъема давления – произошло ли это асимптомно, анамнез жизни пациента, имеющиеся у него заболевания», – подчеркивает профессор Бузиашвили.

У 95% больных артериальное давление измеряют в поликлинике. В таких условиях получить объективные показатели трудно. Ведь малейшее физическое или эмоциональное напряжение физиологически (то есть нормально для человека) повышает давление на 10–15 единиц, а у некоторых людей эмоциональное напряжение вызывает даже сам факт ожидания результата измерения.

По мнению Юрия Бузиашвили, диагноз гипертонии становится расхожим, его широко ставят в поликлиниках при первичном осмотре, не всегда имея для этого достаточных оснований. При реальных проявлениях гипертонии необходимо выявить причины и факторы, которые ее вызвали, провести детальное обследование пациента, и только после этого можно принять правильное решение о тактике лечения.

ДЕПРЕСИВНА ДИТИНА

VLAS-KOR — Sun, 15 May 2011 06:57:36 GMT

ДЕПРЕСИВНА ДИТИНА

Неадекватний догляд за малолітньою дитиною має неприємні наслідки — подорослішавши, вона набагато частіше хворіє і стикається з багатьма іншими проблемами. Таких висновків дійшли дослідники з університету Джорджії. У рамках дослідження було проаналізовано біографії та історії хвороб понад 6 тисяч осіб. Як виявилося, якщо в ранньому дитинстві дитину кривдять, б’ють, принижують, погано годують, не займаються вихованням, то в зрілому віці вона набагато частіше за своїх однолітків страждатиме від хронічних захворювань, наприклад, серцево-судинних та ендокринних. Крім того, такі діти переважно мають зайву масу тіла й частіше стикаються з психологічними проблемами (депресією).
Автори дослідження вважають, що цьому є дві причини. По-перше, внаслідок недотримання батьками своїх обов’язків у дитини страждає психіка. Такі діти набагато частіше курять, вживають алкоголь і наркотики тощо. По-друге, недолік адекватного догляду призводить до погіршення здоров’я малюка, який часто не отримує потрібної медичної допомоги. Дитячі хвороби неминуче проявляються в майбутньому.
У середньому відсутність адекватного догляду в ранньому дитинстві позбавляє дитину двох років здорового життя, підсумували дослідники.

Змагання «Нащадки козацької слави»

Admin — Sat, 07 May 2011 21:10:44 GMT

Змагання «Нащадки козацької слави»

З метою формування здорового способу життя, підвищення соціальної активності і зміцнення здоров’я учнів, залучення школярів до фізичної культури як складової частини загальнолюдської культури, 30 квітня 2011 року на базі Наумівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів проходив районний фізкультурно-оздоровчий патріотичний фестиваль «Нащадки козацької слави», організований відділом освіти райдержадміністрації.

У змаганнях брали участь учні загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів. Зокрема, свої команди представили Корюківські ЗОШ І-ІІІ ст. №1, №4, гімназія, Холминська, Перелюбська, Наумівська, Козилівська, Олександрівська, Сядринська та Охрамієвицька загальноосвітні школи.

З вітальним словом до учасників змагань звернулась начальник відділу освіти райдержадміністрації Л.Г.Остапенко, яка побажала всім учасникам не забувати славних традицій своїх нащадків, відроджувати національні традиції та культурну спадщину українського народу.

Програма фестивалю складалася з таких видів: згинання та розгинання рук в упорі лежачи, стрибок у довжину з місця, «човниковий» біг 4х9 м, естафета «Герць козацьких джур», конкурс знавців історії українського козацтва «Тільки тим історія належить, хто за неї бореться й живе» та орієнтування на місцевості «Козацькими стежками».

Уболівальники із захопленням спостерігали за цікавими виступами всіх команд-учасників. А кому ж віддали перевагу?

За рішенням головної суддівської колегії змагань І місце виборола команда Наумівської загальноосвітньої школи (директор Рябець С.І., керівник команди Мартиненко С.А.), ІІ місце посіла команда міської школи №1 (директор Лізіна Л.О., керівник команди Гончаренко М.В.), ІІІ місце — команда Козилівської загальноосвітньої школи (директор Шевченко М.І., керівник команди Чудеса Ю.Л.). Решта місць розподілена так: ІV місце — Корюківська гімназія, V місце — Охрамієвицька ЗОШ І-ІІІ ст., VІ місце — Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст., VІІ місце — міська школа №4, VІІІ місце — Холминська ЗОШ І-ІІІ ст., ІХ місце — Перелюбська ЗОШ І-ІІІ ст., Х місце — Сядринська ЗОШ І-ІІІ ст.

Переможці районного фестивалю нагороджені дипломами відділу освіти, а всі учасники отримали солодощі.

Л.Г.Остапенко подякувала учасникам фестивалю та керівникам команд за гарну підготовку та участь у цьому фізкультурно-патріотичному заході.

За інформацією
відділу освіти райдержадміністрації

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА

VLAS-KOR — Sat, 23 Apr 2011 19:36:55 GMT

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Свята Церква прославляє Воскресіння Христове кожної неділі протягом усього року. Але сьогодні, в день Святої Пасхи, наші серця наповнюються особливою радістю, тому що Воскресіння Христове є незборимим доказом існування вічного життя.

Воскресіння Христове – це не тільки свідчення про існування вічного життя, а й доказ того, що Ісус Христос є Богом. А це означає, що Його вчення – істинне. Не випадково Господь сказав про Себе, що Він є Істина (Ін. 14, 6). Тому все, чого навчав Ісус Христос, – Божественне вчення, а не людське, яке може бути помилковим. Вчені можуть помилятися, а Бог ніколи не помиляється.

Воскресіння Христове переконує, що в цій унікальній події – у подоланні смерті – діяла Божественна сила. Безбожники намагались довести, що ніякої Божественної сили не було, бо Христос не помер. А якщо Христос не помер, то Він і не воскрес, – говорять безбожники.

Неспростовним доказом смерті на хресті Ісуса Христа є свідчення Його ворогів, які не менше від безбожників ненавиділи Спасителя, але не могли сказати такої неправди – що Він не помер. Первосвященики і фарисеї, прийшовши до Пилата, повідомили про Христа: «Правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: "Через три дні воскресну”» (Мф. 27, 63). Іоанн Богослов, який стояв біля хреста, підтвердив, що Христос помер, бо із ребра витекли кров і вода, а це є ознакою смерті. Іоанн говорить, що він бачив і свідчить, і свідчення його правдиве (Ін. 19, 34–35). Значить, Ісус Христос насправді помер. А якщо помер, то як Він являвся ученикам?! – Тому що воскрес!

Ученики спочатку не вірили у воскресіння. Апостол Фома навіть промовив: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20, 25). Побачивши Христа, доторкнувшись до ран, цей невіруючий ученик виголосив: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20, 28).

Після Воскресіння Христа Спасителя його вороги підкупили сторожу, яку самі й поставили, і просили говорити неправду: ніби, коли вони спали, ученики вкрали мертве тіло свого Вчителя і сказали, що Він воскрес. Якщо Христос не воскрес, то навіщо давати гроші і просити лжесвідчити? – Значить, Христос воскрес! Чому первосвященики і фарисеї просили, а не наказували ученикам не проповідувати про Воскресіння Христове? – Усе це свідчить, що вони були переконані у воскресінні Христовому, але їхнє жорстоке серце не хотіло увірувати, що Ісус Христос є сином Божим.

Не будемо дивуватися, що деякі християни святкують Пасху, а у Воскресіння Христове не вірять. Вони не вірять не тому, що Христос не воскрес, а тому, що у них жорстоке серце і порожня душа. Вони подібні своїм духовним станом до юдейських первосвящеників і фарисеїв.

Ми ж, дорогі браття і сестри, свою віру у Воскресіння Христове сповідуємо і стверджуємо, коли на пасхальне привітання «Христос Воскрес!» радісно відповідаємо «Воістину Воскрес!».

Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один із них, святий Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: «Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про воскресіння Христове, але знаю, Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які безперестанно будуть проповідувати про Воскресіння».

Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: «Смертю смерть подолав». Своїм Воскресінням Він показав нам, що і для нас немає смерті. Ми хоч і плачемо над гробами наших рідних і близьких, але не тому, що не віримо у їхнє вічне життя, – нам болісна розлука з ними через нашу любов до них.

Один грецький філософ порівнював земне життя з в’язницею, у якій людина переживає тільки горе, страждання і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в існуванні людини. Ми знаємо, що земне життя – це не в’язниця, а початок вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і вмер на землі. Земне життя – це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця, – і не тільки пшениця, але й кукіль, – але пшениця дозріває до вічного життя. В земному житті людина, маючи віру, виконує свій обов’язок, коли, духовно вдосконалюючись, невтомно працює на благо сім’ї, на благо людей, на благо своєї Батьківщини. Така праця приносить багато радості.

У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці і черниці, улюблені брати і сестри, зі святом Воскресіння Христового! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, християн усіх Церков і весь український народ! Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх куточках світу, на всіх континентах Землі!

Нехай воскреслий Господь оновить наші духовні сили на добрі справи, допоможе нам подолати всі труднощі сьогодення, приведе українське православ’я до утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви для подальшого зміцнення Української держави і покращення життя українського народу, на славу Господа нашого Ісуса Христа, Якому подобає всяка слава, честь і поклоніння на віки віків.
Воістину Христос Воскрес!
Філарет,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Пасха Христова,
2011 рік,
м. Київ

ВІТАЄМО ! Вербна неділя

Admin — Sun, 17 Apr 2011 12:28:49 GMT

ВІТАЄМО ! Вербна неділя

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечке червоне яєчко!

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею – «вербним».

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.На вербну неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення вербних галузочок. Вважається що вони при цьому набувають магічних властивостей. На покуті вербова галузка оберігає оселю від блискавок. З галузок чи листочків верби роблять настоянку й лікують людей від головних болей, гарячки, шлункових хвороб, заживляють рани, зцілюють домашніх тварин.
У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликовате, як верба». Не сіяли колись і буряків, бо «будуть гіркі».
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі – старі й малі, – бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло». Як уже згадувалося, був колись на Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до «колегіюму».
Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б’ючись, примовляли:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – «щоб град зупинився». Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим’ варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що «поможе». Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку.
Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п’ють проти шлункових захворувань. Верба має неабияке значення і в науковій медицині Ось як пише про це Юрій Липа в книзі «Ліки під ногами»: «Кора верби в легких напарах прдається в ревматичних хворобах суглобів і болях м’язів. Найліпше пити її в мішанці, і то впродовж багатьох тижнів. Відвари з кори давати треба в гарячкових станах і пропасниці, зв’язаних з побільшеною нервовістю. Головний складень світової слави ліку на нерви «Пасифльорин», побіч пасифльори – це кора білої верби».
Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу – один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп’яли Спасителя: «за це її черви точать». Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів’я: «Закохався, як чорт у суху вербу!» Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі «базоки» або «котики».