|
|
 |
|
 |
Головна » 2010 » Жовтень » 17 » Якщо на упаковці бачиш напис «без ГМО» — не вір очам своїм
16.45.57 Якщо на упаковці бачиш напис «без ГМО» — не вір очам своїм |
Якщо на упаковці бачиш напис «без ГМО» — не вір очам своїм
Спробуйте сьогодні знайти в супермаркеті товар, що не обзавівся б маркуванням «без ГМО». Попереджаємо: задачка не з простих.
Такий напис стоїть на пачці з повареною сіллю, харчовою содою, на пляшці солодкої води — продукції, що не містить і малої частки рослинної або ж тваринної сировини. Дивлячись на таку прудкість виробників і торговців, згадується заповзятливий майстровий Прохор Порфирович з циклу нарисів Гліба Успенського, який гравірував на своїх пістолетах витончений напис «patent». Він не знав значення цього слова, але чітко засвоїв, що вироби з таким написом купують охочіше і платять за них дорожче.
«Споживач сприймає продукцію з маркуванням «без ГМО» як більш якісну і краще її купує. А відмітка «без ГМО», по суті, виступає сьогодні як маркетинговий інструмент, здатний привернути увагу не зовсім проінформованого покупця до товару і не більше того», — вважає кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Президії НАН України Олег Новожилов, який нещодавно відвідав Чернігів. За його словами, напис «без ГМО», частіше за все, є таким же трюком з боку виробника, як маркування «без холестерину» на упаковці рослинного масла — продукту, де ніяк не може бути холестерину за визначенням, оскільки це продукція нетваринного походження. Крім того, він нагадав, що напис «без ГМО» має юридичний статус тільки в тому випадку, коли поряд з маркуванням вказаний номер протоколу експертизи та дата і місце його видачі. При цьому Олег Новожилов відзначив, що обов’язкове маркування продуктів харчування «без ГМО» — це нонсенс. За його словами, в жодній країні у світі нічого подібного немає. Якщо продукція не містить ГМО, навіщо про це писати? Інша справа, якщо до складу продукту входять ГМО, але чи бачили ви подібні написи на наших вітчизняних продуктах? Питання риторичне…
— Крім того, жодна біотехнологічна сільськогосподарська культура не зареєстрована в нашій країні, тобто де-юре її в Україні немає. І тому весь процес маркування фактично є незаконним, оскільки вся ГМ-продукція нелегітимна, — вважає Олег Новожилов.
Його колега Микола Бойко, кандидат біологічних наук, представник Українського товариства клітинних біологів та біотехнологів, який також нещодавно спілкувався з представниками чернігівських ЗМІ, вважає, що проблема маркування не має жодного відношення до біобезпеки українського продуктового ринку. На його думку, в Україні немає цілісної і продуманої системи аналізу ГМО-продукції, що унеможливлювала б обіг незареєстрованих ГМО (тобто таких, що не пройшли всіх необхідних випробувань). Він розповів, що Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», що був прийнятий ще 31 травня 2007 року, та інші законодавчі акти пропонують законодавчо зробити територію України вільною від генетично модифікованих організмів при одночасному дозволі вирощувати генетично модифіковані рослини на експорт. Він нагадав, що зараз в Україні жодна генно-модифікована сільськогосподарська культура не зареєстрована, тобто не повинна вирощуватися та реалізовуватися в торгівлі. «Але, за неофіційними даними, близько 50—80% сої, що вирощується в Україні, є генетично модифікованою. Крім того, є дані, що 10—20% трансгенної кукурудзи та 5% олійного ріпаку вирощується саме в Україні», — зазначив фахівець.
Він розповів, що в нашій країні планувалося відкриття близько 40 лабораторій для виявлення трансгенних продуктів, але зараз більшість із них погано оснащені, мають брак обладнання й фактично не в змозі виконати свою головну мету. «У такому вигляді, в якому зараз існує система контролю в Україні рослинної та харчової продукції на наявність ГМО, вона сприймається, насамперед, як не дуже щирий бізнес-проект, ніж як прояв турботи про права споживачів», — вважає Микола Бойко.
Виникає питання: хто ж ми є зараз? Чи позиціонуємо ми себе як виробника «чистої продукції» або ж ми є сировинним придатком для використання чужих технологій…
На сьогодні 25 країн надали дозвіл на вирощування трансгенних рослин та 32 — на ввіз ГМО на їх територію.
Лідерами з вирощування біотехнологічних культур у світі є США (64,0 млн. га), Бразилія (21.4 млн. га), Аргентина (21,3 млн. га), Індія (8.4 млн. га), Канада (8,2 млн. га), Китай (3,7 млн. га).
Генно-модифікованими на сьогодні є: 70% всіх світових насаджень сої, 46% — бавовни, 24% — кукурудзи, 20% — олійного ріпаку.
Першим ГМО-продуктом, що був дозволений як продукт харчування людини, були FlavrSavr помідори, що мали велику здатність до зберігання. Вони були вивільнені на ринок у 1994 році в США.
Олена БЕРЕЗКІНА
Газета "Чернігівські відомості",
|
|
Категорія: ЦІКАВИНКИ |
Переглядів: 1358 |
Додав: VLAS-KOR
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
 |
АВТОРИЗАЦІЯ |
 |
|
Гость
Группа: Гості
Ми дуже раді, що ви до нас завітали.
Якщо бажаєте, зареєструйтеся або авторизуйтеся!
|
 |
|
Наш кнопка |
|
|
Code <a href="//skolyar-kor.at.ua/"target=_blank><img src="http://i054.radikal.ru/1002/d7/056ee68a2035.bmp"border="0" title="Школяр" width=137 height=50></a> --> |
|
|
