Особисто я далі використання порожніх пластикових пляшок під горщики для розсади, зимової годівнички для синичок з горобцями, рукомийника на дачі та герметичного контейнера для сипучих продуктів не пішла. Але не так давно виявила, що можливості використання порожніх пластикових пляшок (або ще як ми їх називаємо, «болсанок») просто безмежні.
І я б не сказала, що українці зі своєю генетичною бережливістю попереду всіх: і Росія, і Японія не пасуть задніх! Помандрувавши по сайтах, я виявила, що більшість ідей стосовно пластикових пляшок – це прикладне мистецтво, всілякі іграшки, забавки. Щоправда, рибалки також удосконалюють своє ремесло за допомогою пластикових пляшок. Також із порожніх пляшок ентузіасти-екологи роблять плоти і сплавляються на них по Десні. На одному із сайтів побачила навіть довжелезний перелік купи корисних речей, які можна виготовити з пластикових пляшок. Але того винаходу, про який хочу розповісти, там не було.
У Чернігові ж є чоловік, який виготовив з порожніх пластикових пляшок… дах для гаража на дачі. Коли я вперше побачила цей дах, який здалеку неймовірно блищав під літнім сонцем, то спочатку не могла збагнути: з чого це він зроблений? Збоку це виглядало так: вгорі і внизу дві білі смуги, а посередині – коричнева. І все виблискує й сяє під сонцем.
Автор творіння чернігівець Євген Надєїн охоче розповідає про історію цього «ноу-хау». Початок процесу був доволі прозаїчним: дах на старому гаражі ще батьківської дачі почав безнадійно протікати і потребував радикального втручання. На ремонт старої будівлі потрібні були чималі гроші. Але хто розумний витрачатиме гроші на ремонт старого?
От тоді й почав пан Євген міркувати, як же вийти із становища без фінансових витрат. А треба сказати, що пан Надєїн – людина товариська, гостинна, та ще й художник, тож у нього на дачі часто гостюють друзі. І якогось щасливого дня погляд художника у творчому пошуку впав на купу порожніх болсанок з-під мінеральної води та пива… Евріка!
І він взявся до роботи. Болсанки підібралися в основному прозорі і коричневі. У кожної він відрізав дно і верх по «плечики», потім розрізав отриману трубу вздовж і розігнув на манер вигнутої черепиці. Ну а далі накладав одна на одну і по розпрямлених краях прибивав цвяхами. Тож вийшла така собі «пластикова черепиця». «Болсанок» на дах пішло багато – сотні. І, звісно, знадобився на це не один день, а десь місяців зо три. Ну, майже літо. Зате дах цей вже налічує кілька років і, поглядаючи на нього, художник замислено каже: «Треба було весь дах робити коричневим і не брати прозорих болсанок». А на моє запитання, що було найважчим у цій роботі, Євген Надєїн розсміявся: «О! Найважче було познімати етикетки, бо вони якимсь особливим клеєм тримаються, який дуже важко змити».
Можливо, наші читачі також поділяться своїми ідеями використання порожніх пластикових пляшок?
А на завершення хочу сказати, що один з російських «кулібіних» вже придумав, як використати пластикову трубу з болсанок для поливу грядок на дачі. Для цього пластикові пляшки з відрізаним дном і верхом вставляють одна в одну, попередньо прогрівши місця стиків (приміром, окропом) – виходить довга герметична труба. Пляшок потрібно для неї штук 300.
У Японії працює дизайнерка Міва Коізумі/Miwa Koizumi, яка за допомогою паяльника та сушили перетворює звичайнісінькі пластикові пляшки на реалістичних морських тварин – акваріуми з таким «антуражем» мають купу шанувальників.
