Досягши 30-річного віку, Ісус Христос прийняв хрещення у річці Йордан. У той момент з неба почувся Божий голос, який назвав Ісуса своїм Сином. На нього зійшов Святий Дух у вигляді голуба, звідси ще одна назва Водохреща – Богоявлення. За християнськими вченнями саме в цей день Бог з’явився у трьох постатях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Ще наші предки вважали, що у цей день, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей, які зберігаються протягом року й лікують хвороби як тілесні, так і душевні. Вважалося, що опівночі стаються чудеса: на мить вщухає вітер, запановує цілковита тиша й відкриваються небеса. У цей час можна дізнатися про своє майбутнє, висловити заповітне бажання, що обов'язково збудеться. А ще можна почути, як худоба говорить людською мовою. Особливої сили набуває вода в усіх водоймах: течія зупиняється, вода починає хвилюватися, стає цілющою, перетворюється на вино. У це щиро вірили наші предки й свято дотримувались традицій.
Святим Богоявленням, Хрещенням Ісуса Христа завершується цикл зимових свят. Напередодні свята Богоявлення, 18 січня, робилася остання, пісна кутя. Від цього походять народні назви свята — Голодна або Плаксива Кутя, а також Йордань, Водосвяття, Водохреща.
19 січня у церквах святять воду, яку вважають своєрідним порятунком від усіх недуг. Великою загадкою є нездатність води псуватись.
Існують прикмети: на Водохрещу день ясний – хліба будуть чисті, а якщо похмурий – буде у хлібі повно "сажки"; іде лапатий сніг – на врожай.
До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо "там чорти сидять і можуть вчепитися". Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними і лице красивим. Загалом до Водохреща протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Сучасні українці на Водохреща йдуть до церков, щоб освятити воду, з неї починають сніданок. Як і предки, щиро вірять у цілющі властивості свяченої води, тому зберігають її і використовують…
